Я не хочу. Я зовсім не хочу йому набриднути та бути занадто нав’язливою. Я бачу його онлайн і вже думаю, що написати. Відкриваючи сторінку в інтернеті я :бип: бачити листа від нього. Я пишу.Інколи я чекаю. Я сподіваюсь. З ним мені весело. З ним я знаю про що говорити. Я всміхаюсь, коли читаю його смс-повідомлення. Скільки «я » в моїх реченнях. А що він? Чи чекає він мого листа так само, як я від нього? Чи цікаво йому зі мною? А може він просто відповідає чере почуття ввічливості? Я не знаю. Ні! Я зовсім його не кохаю. Просто, так рідко зустрічається людина з якою можешь закінчувати речення один за одного. Ні! Я зовсім не чекаю чогось більшого за дружу. Мені лише хочется вірити, що наше спілкування буде тривати. Я не напишу. Завтра я не писатиму йому перша. Я почекаю. Якщо він так само, як і я захоче, то напише. І після завтра не напишу. Я так само буду чекати. А що далі? Я не знаю. Да і чи варто про це розмірковувати? Чи варто загадувати наперед? Я лише хочу бачити його листа.
Комментарии (29)
17:31 05.05.14
11:19 05.05.14
05:20 05.05.14
03:40 05.05.14
03:36 05.05.14
03:33 05.05.14
03:22 05.05.14
03:18 05.05.14
03:12 05.05.14
03:11 05.05.14
03:09 05.05.14
03:08 05.05.14
03:04 05.05.14
02:58 05.05.14
02:46 05.05.14
01:13 05.05.14
01:12 05.05.14
00:57 04.05.14
00:52 04.05.14
00:51 04.05.14
00:50 04.05.14
00:47 04.05.14
00:44 04.05.14
00:41 04.05.14
00:41 04.05.14
00:39 04.05.14
00:38 04.05.14
00:34 04.05.14